Бошки Шишки семена МАРИХУАНА Старая Купавна

О, привет, бро! Да, я тут! Пришло время порассказать тебе историю, которой я затеял в сети. Ты готов? День первый. Закладки с наркотиками! Как-то раз, когда я сидел у себя дома, выпивая «Monster» и слушая последний альбом моего любимого рэпера, ко мне забегает братишка с лаптем на лице. Я его сразу узнал – это мой братишка-шматрица, у которого всегда есть свежие шишки марихуаны. В общем, он просит меня посмотреть на него – даже и представить не могу, что у него на голове был сверхпрофи рваный конопляный штаны, и через них болталась полторашка. Не мог не заметить, конечно. День второй. Блог в даркнете! Вот так-то! Чего уж там, я решил открыть свой блог в даркнете про все наши фирменные закладки. Ширяльщиков и варщиков не бояться, а голову свою не потерять! Ну и знаешь, это была моя хотелка, и я взялся за это дело. День третий. Хохотунчики пошли! Я готовил планы и маркетинг, как чёткий химик. У меня все должно было быть в суперсекретном стиле, чтобы я мог тусить с теми, кто хочет получить качественную бодягу. Я долго перечитывал рэперские форумы, где наши братья по голове делилися тайными приёмами и опытом в нашем деле. Хохотунчики, я вошел во вкус, иду через косяк! День четвёртый. Через косяк! Братишка-шматрица подсказал мне, как найти покупателей через косяк. Он сам гвафил на посредников и решил делиться опытом со своим братиком. "Косяк, парниша, - говорит он мне, - здесь безотказные клиенты, только по крупному!". Я поднялся на небольшой пик и пробовал сделать свою первую закладку. Бодяга получилась, но я не растерялся и решил идти дальше. День пятый. Марихуана - мой лучший друг! После ночи без сна и нервного перепробования всех своих навыков, я понял, что марихуана – это мой лучший друг! Если ты на кайфе, то позитив и энергия сочетаются с хорошим настроением. Я записал свой первый видеоблог, где поделился с людьми своим весельем от этого дела и призвал всех к действию. День шестой. Как стать рэпером? Все эти дни я провёл за планшетом, записывая свои видеоуроки о том, как стать рэпером в тёмном интернете и оставаться самим собой. Все мои подписчики наблюдают за моим свежим материалом и неплохо от него катаются! День седьмой. Как избежать проблем с законом? Конечно же, я должен быть внимателен и не нарушать закон. Поэтому я снял видео, где объяснил своим братьям и сёстрам, как правильно действовать, чтобы избежать проблем с полицией и обществом. Ведь наша конопляная культура и хороший настрой не должны создавать ненужных проблем. День восьмой. Что дальше? Теперь я на пути к успеху. Мои планы идут как по маслу, а за мной стоят мои настоящие братья и сёстры, всегда поддерживающие меня. Я убедился, что в нашем тёмном интернете есть место для каждого, и даже химик может стать звездой, если он настоящий хип-хопер и знает свою цель. Короче, парниша, я всё понял - нужно двигаться вперёд и не забывать о своих корнях. Я получаю энергию и бодрости от своего дела, а потому мотивирую всех своих фолловеров не бояться и идти вперёд. Так что, если ты тоже хочешь попробовать себя в этом деле, помни о важности быть настоящим и не путать закон и хорошее настроение. Хотя, может лучше не пытаться сочетать вещи, которые по закону запрещены и взаимоисключающи? А вот и нет, я ведь доказываю обратное, бро!

Итак, ребята, дерзайте, будьте настоящими и не бойтесь реализовывать свои идеи! Самое главное – помните кто вы есть и не забывайте своих корней! Всегда оставайтесь настоящими рэперами и не забывайте делиться своим огненным треком с остальными мечтателями!

"Я – наркоман, да не бросаю своих мечт!”

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...